Євдокія

28 грудня 2024 вийшла з друку моя нова книга – ілюстрована збірка оповідань і повістей «Євдокія». Ця збірка належить до категорій «Книги про Голодомор» і «Книги про російсько-українську війну». У статті поділюсь спогадами й думками про те, як народжувалась ця книга та як працювали над нею великою командою фахівців.

«Євдокія» – збірка оповідань і повістей

Перший примірник цієї книги отримала у День пам’яті жертв голодоморів, який Україна щороку відзначає у четверту суботу листопада. І це було символічно. Адже повість «Євдокія», яка увійшла до цієї збірки й дала назву всій книзі, – про Голодомор на Дніпровщині, який я досліджувала на прикладі життя моєї бабусі.

Мій рід сильно постраждав від голодоморів. І по маминій, і по батьковій лінії було стільки смертей. Пам’ятаю, як ще маленькою ми приїздили до бабці в село, й мій тато з друзями ходили на полювання ховрашків у полі. Вони зростали в голодоморах і з самого дитинства навчилися справно полювати на дрібних тварин (рибу ловили просто руками)… А на ховрашків в нашому селі полювали до 80-х років… Настільки сильною була пам’ять в людей про ті смертельно-жахливі голодоморні хвилі…

• моя прабабуся під час першого голодомору сильно надірвала своє здоров’я, тому довго й тяжко хворіла і не могла народити дитину;
• вона змогла народити дитину лише у 1928 році, але фізично була настільки виснаженою, що померла, так і не побачивши своєї доні;
• мій прадід, учитель церковної школи, вигодовував дитя чим міг, на момент другого Голодомору цій дитині – моїй бабусі – було 4 роки;
• під час другого Голодомору мого прадіда вбили на базарі за те, що він вкрав окрайчик хлібця й ніс додому нагодувати маленьку Євдосю;
• дитина повністю осиротіла, її батька оголосила ворогом народу, а її, як дочку ворога народу, вивезли в сиротинець під Іркутськом в Росії…

У цій книзі описується весь жах, який їй довелось там пережити: внаслідок зґвалтування моя бабуся, ще бувши неповнолітньою дитиною, народила мою маму. Але їй вдалось вирватися звідти: вона повернулась до України напередодні третього Голодомору (саме цей Голодомор дуже сильно лютував на Дніпровщині). Моя бабуся двічі топила в річці мою дворічну маму, бо не було чим її годувати…

Не всі, але ми вижили…

Я на фізичному рівні не можу винести, коли ржуть з голодомору. Люди, Голодомори – це не привід для жартів. Як можна з цього ржати? Я на фізичному рівні не можу винести, коли хлібом витирають руки, бо на столі немає серветок, коли тонами викидають якісь продукти (свіжі, просто не кондиція), коли не збирають врожай і він згниває на полях…

Перші глави були написані ще у підлітковому віці, коли бабуся була ще жива. Але у підлітковому віці ми мало що доводимо до кінця. Так сталось і зі мною. Тож ці написані перші глави просто роками лежали у шухляді мого столу. Інколи я їх перечитувала, інколи щось там дописувала, але мені не вистачало ще досвіду. А потім я здобула той досвід, але вже не було в живих моєї бабусі, і мені вже не було в кого уточнювати деталі, яких мені не вистачало.

Тому я хочу побажати вам – будь ласка, не відкладайте на потім дослідження свого родоводу. Поки живі ваші бабусі й дідусі, розпитайте їх про пережите, запишіть ці свідчення, щоб потім не жалкувати, що ви цього не зробили.

Минулого року я постійно натрапляла в мережі на глузливі коментарі росіян щодо Голодоморів: мовляв, ніяких голодоморів не було – то фотографували з різних ракурсів п’яних людей, що лежали по вулицях. Я розуміла, що цим людям жодні докази не допоможуть. Але внаслідок отого тупого їхнього глузування я і прийняла остаточне рішення дописати повість про Євдокію. І я зробила це.

Підрахували: щоб вшанувати хвилиною мовчання кожного, хто тоді загинув від голоду, знадобиться 13 років… Царство Небесне всім померлим у голодоморах. Я вірю, що Господь десь там, на небі, відгодовує їх найсмачнішими стравами.

«Євдокія»: огляд інших оповідань

Скажіть, як ви думаєте, чи продовжувались хвилі нових Голодоморів пізніше? Так. Для цього достатньо згадати підрив Дніпровської ГЕС радянськими військами й Чорнобильську катастрофу. Чи продовжуються хвилі нових Голодоморів сьогодні? Для мене відповідь очевидна: так, постійно, регулярно. Ви бачите, в яких жахливих умовах росіяни тримають наших хлопців у полоні? Ви бачите, якими наших хлопців повертають з полону? Там одна шкіра і кістки. Їх розстрілюють, катують, морять голодом. Росіяни роблять те, що колись робили їхні діди. І ця страшна війна – це черговий геноцид українського народу.

Тому інші оповідання в книзі «Євдокія» висвітлюють і сьогодення України, різні періоди російсько-української війни.

До збірки увійшли оповідання:

• «Поцілунок тата»
• «Ангел України»
• «Переплутане поховання»
• «Письменницькі кавусинки»

Про автора книги

• журналіст, блогер, поет, композитор, письменник
• член Спілки християнських письменників України
• член Національної спілки письменників України
• автор понад 500 пісень українською і російською
• засновник і керівник Онлайн Школи Копірайтингу
• учитель-методист, резидент Кабінету експертів
• громадський діяч, голова ГО «Перлина Відродження»
• лауреат міжнародних літературних конкурсів і фестивалів
• і просто багатодітна мама

«Євдокія»: основні дані

Формат книги: А5

Тверда обкладинка

Кількість сторінок: 100

ISBN 978-617-8017-50-7

Вартість книги: 220.00 грн.

Частину коштів від продажу кожного примірника, як і раніше, відправлятиму на ЗСУ, бо донатити ЗСУ для мене – ЧЕСТЬ, і вшанування героїв, і вдячність за захист! Зовсім трошки залишатиму собі на кавусю, добрінько?

Післямова із вдячністю

Щиро вдячна всій команді, яка працювала над книгою «Євдокія»:

• Марії Дружко, головній редакторці цієї збірки, письменниці з м. Кам’янського, членкині НСПУ, видавчині й культурній діячці
• Євгенії Яворській, художній редакторці цієї збірки, письменниці з м. Кам’янського, членкині НСПУ, співвласниці видавництва «Дружко»
• Оксані Комаровій, моїй вимогливій коректорці, яка не лише невтомно вичитує кілометри рукописів, а й закохує в українську глибше
• Юлії Купіч, письменниці з м. Кам’янського, членкині НСПУ, яка рецензувала цю книгу і написала змістовну передмову до неї
• Олександру Четвертинівському, талановитому київському ілюстратору, завдяки якому події книги ожили в зображеннях
• Олександру Гембарському й усій його команді (м. Житомир) за видрук накладу – книги охайно проклеєні й прошиті, вилежані, дозрілі, їх настільки приємно тримати в руках, що я танцювала з ними по квартирі від захоплення

Це титанічний труд! Колеги, ви – неймовірні! Ми це зробили!

Відгуки читачів

Щоб замовити книгу

Пишіть автору:

• irina.ivaskiv.pearl@gmail.com; Facebook, Instagram

Відправляємо книгу:

• По Україні – Новою поштою, післяплатою або передоплатою, в повідомленні пишіть місто, № відділення НП, ПІБ та контактний телефон отримувача
• В інші країни – передоплатою, на картку ПриватБанку, в повідомленні пишіть повну поштову адресу з індексом і ПІБ

Бережіть себе! Обіймаю! Всім – вижити й зробити все надможливе для нашої ПЕРЕМОГИ!